January 17th, 2015

Особистий простір – «моє» чи «наше»

Якось я мала розмову з однією дівчиною про особистий простір у стосунках. Вона мені розповіла, що характеризує стосунки зі своїм хлопцем як довірчі, впевнені, гармонійні, а вони один одному, – як у кращих традиціях: друзі, партнери й коханці. І подруг у неї немає, і з хлопцем абсолютно завжди вони разом… Тема особистого простору мене хвилює вже не перший рік. Видавши заміж декількох подруг, помітила наскільки змінюється в людини ставлення до власної свободи. Навіть не через те, що окрім один одного цим людям вже нікого не потрібно, а через те – до якої межі можна обмежити свою половинку. До якого моменту «я зараз запитаю в свого чоловіка, чи можна з вами, дівчата, погуляти» не здаватиметься дивним.

На самому початку цукерково-букетного періоду багато хто прагне повністю розчинитися в коханому. Намагаються проводити більше часу разом, буквально кожну хвилину. Але проходить певний час і дурман пристрасті потроху розвіюється. І така надмірна близькість з обранцем вже не стільки радує, скільки просто не дає дихати. І може викликати панічні напади страху, коли хочеться бігти і не озиратися.
Це відбувається з тієї причини, що пари забувають, про обов'язкову умову – кожному необхідний його власний простір. Саме таку думку я намагаюся донести своїм заміжнім подругам, а вони доводять абсолютно протилежне.
Collapse )

Чоловічі вчинки - великі й малі

Серед жінок існує така приказка: «Якщо вам не хочеться нагодувати вашого чоловіка, значить, це не ваш чоловік». Гадаю, що чоловіча сторона цієї приказки звучатиме так: «Якщо вам не хочеться довести любов до жінки діями, значить, це не ваша жінка».
Коли я зі своєю подругою, яка мешкає у Луцьку, обговорювала місце майбутнього святкування Нового року, вона повідомила, що її хлопець категорично не хоче їхати до Львова. Кілька разів ми підіймали з нею цю тему, але усе було безрезультатно – він не хотів кудись їхати і все. Але одного вечора я отримала від подруги повідомлення: «Уявляєш, він просто погодився!». Її хлопець зрозумів на скільки для його коханої важливо поїхати святкувати Новий рік до Львова, що без зайвих вмовлянь вирішив погодитися. Моя подруга вважає, що це справжній чоловічий вчинок. А я здумалася над чоловічими діями, які говорять більше за слова.
Перебравши кілька вчинків, які не потребують роз’яснень чи пояснень, я зрозуміла, що, напевно, золотим правилом чоловічої поведінки є те, що при бажанні знайдеться і час, і можливість. Як говориться в одному фільмі: «Чоловік не дзвонить не через те, що забув або зайнятий, а через те, що не хоче». Так, це прикро визнавати жінкам, особисто я дуже довгий період просто відмовлялася розуміти значення цього вислову. Жінки ж такі, що знайдуть власне, до того ж, логічне, пояснення будь-чому, аби не бачити очевидного. А в чоловіків усе просто – не хочу і не дзвоню. Отже, замість вигадувати якісь неперевершені слова, просто подзвоніть або прийдіть, і це матиме більше значення, це змусить вашу обраницю усміхатися протягом дня.
З цього випливає ще один, вагоміший за слова, вчинок. Чоловік, якому не байдуже, захоче зробити свою дівчину щасливою. Він приділятиме увагу, робитиме компліменти, спробує зробити усе, чого бажає його обраниця. А тут вже треба дивитися на ситуацію – комусь з дівчат треба мільйон троянд, іншій – щоб коханий просто був поряд ввечері після робочого дня.Collapse )