burundu4ka (dashabur4ik) wrote,
burundu4ka
dashabur4ik

Особистий простір – «моє» чи «наше»

Якось я мала розмову з однією дівчиною про особистий простір у стосунках. Вона мені розповіла, що характеризує стосунки зі своїм хлопцем як довірчі, впевнені, гармонійні, а вони один одному, – як у кращих традиціях: друзі, партнери й коханці. І подруг у неї немає, і з хлопцем абсолютно завжди вони разом… Тема особистого простору мене хвилює вже не перший рік. Видавши заміж декількох подруг, помітила наскільки змінюється в людини ставлення до власної свободи. Навіть не через те, що окрім один одного цим людям вже нікого не потрібно, а через те – до якої межі можна обмежити свою половинку. До якого моменту «я зараз запитаю в свого чоловіка, чи можна з вами, дівчата, погуляти» не здаватиметься дивним.

На самому початку цукерково-букетного періоду багато хто прагне повністю розчинитися в коханому. Намагаються проводити більше часу разом, буквально кожну хвилину. Але проходить певний час і дурман пристрасті потроху розвіюється. І така надмірна близькість з обранцем вже не стільки радує, скільки просто не дає дихати. І може викликати панічні напади страху, коли хочеться бігти і не озиратися.
Це відбувається з тієї причини, що пари забувають, про обов'язкову умову – кожному необхідний його власний простір. Саме таку думку я намагаюся донести своїм заміжнім подругам, а вони доводять абсолютно протилежне.

Повага особистого простору кожного з партнерів – запорука здорових і нормальних стосунків. Коли баланс порушується, виникають образи, ревнощі, претензії. Але я весь час прошу подруг пояснити мені, чому вони вважають цілком прийнятною ситуацію, коли їхні чоловіки можуть не дозволити нам зустрітися дівочою компанією. Або ні – вони зроблять так, щоб дівчата самі відмінили зустріч.
Якщо один партнер не знає, чим зайняти себе у відсутність іншого, не має своїх інтересів – це обмеження свободи і для іншого. Він або вона не може після роботи зайти в магазин, або затриматися, щоб поговорити з приятелем, або просто прогулятися. «Покинутий» в цей час відчуватиме свою непотрібність, неважливість і незначимість.

Постійний контроль партнера під час його відсутності за допомогою дзвінків або повідомлень у соцмережах, гнітюче почуття самотності і власної нікчемності без нього, інтенсивне вторгнення в його особистий простір – лише кілька наслідків такої думки. Якщо поглянути на це тверезішим поглядом, така поведінка швидше нагадує нездорову залежність, ніж найсильнішу любов, за яку її часто намагаються видати.

Часто вважається, що весь свій час пара повинна проводити разом. Ця фраза, висічена на якихось невідомих скрижалях, але чомусь осіла в багатьох головах. Відтак виявляються покинуті хобі та інтереси, друзі, новини. Натомість виникає роздратування і образа за те, чим довелося пожертвувати.

Буває і так, що партнер починає повністю опікати кохану людину, немов та нічого не вміє і не усвідомлює небезпеки реального світу. Звичайно, це викликано ніжністю і турботою, але одна моя знайома через це розійшлася з хлопцем. Її просто втомила постійна опіка. Звичайно, усім дівчатам важлива увага, важливе відчуття потрібності. Але, коли тобі пхають ложку з супом до рота із фразою: «Поїж, ти ж нічого не їла!» або «Хочеш я для тебе це зроблю, а хочеш ось це, а хочеш підемо кудись, а хочеш чаю, а може кави, а може морозива...» Неможливо, справді, нереально постійно знаходитися під таким тотальним контролем. Тепер ця дівчина має хлопця, який привернув її увагу саме тими рисами, яких їй не вистачало у попередніх партнерах. І, здається, він навіть міг би годувати її з ложечки, і «вигулювати» по усім місцям, куди вона захоче, тільки головне не перегинати палицю і не надмірно опікуватися.

Коли чоловік однієї з моїх подруг почав розповідати, що він хоче увесь-увесь свій час проводити із дружиною. Йому не потрібні ані друзі, ані захоплення, лише вона. Йому важливо, щоб вона почувала те саме і це буде найгармонічнішим для них, я сказала, що це звичайнісінька залежність. Коли він почав ревнувати її до будь-кого, вигадуючи неіснуючі причини і ситуації, я спробувала пояснити, що цим він шкодить сам собі. Ревнощі і невпевненість насамперед шкодять людині, яка це відчуває. А вже потім вони впливають на партнера і на стосунки в цілому. Дуже важко щось довести людині з такими почуттями. Вона стає, як залізобетонна стіна, і навіть якщо мозок усе розуміє, то почуття це не змінює.

В причинах обмеження особистого простору головну роль відіграють невпевненість у собі, недовіра до партнера та ревність. Це не зажди впливатиме катастрофічно на стосунки, але атмосферу псують однозначно. Контроль не повинен переходити якісь рамки, інакше є ризик додати у відносини відчуженість, а не грайливу загадковість.

Найчастіше за таким яскравим сплеском контролюючої поведінки стоїть власна невпевненість партнера. Намагаючись контролювати дружину, чоловік хоче самоствердитися як сильна особистість, як у своїх власних очах, так і в очах коханої. До таких методів він може вдатися у разі нападу невпевненості, викликаного професійними невдачами, знеціненням з боку близьких людей, реальними або надуманими приводами.

Повага чужого особистого простору починається з набуття свого. Якщо без дружини або без чоловіка людина абсолютно не знає, чим себе зайняти, якщо всі інтереси зосереджені навколо коханої, якщо немає уявлення, як провести вечір, коли вона пішла на зустріч з дівчатами, це говорить про залежності від партнерки. У цьому випадку дуже важливо розширити коло спілкування, знайти і реалізувати свої власні інтереси, захоплення та хобі, щоб зростити в собі вільну і незалежну особистість.

Шлюб є ​​найтіснішою формою взаємодії двох близьких людей, чоловіки і жінки. З точки зору більшості сучасних психологів, саме відносини зі своєю половинкою повинні мати найвищий пріоритет для людини. Однак навіть у найтісніших стосунках кожен з нас залишається окремою особистістю зі своїм унікальним внутрішнім світом і його зовнішніми проявами.

І на останок: «повернувшись» зі свого особистого простору до коханої людини, час, проведений окремо один від одного, стає темою для обговорення. Ви встигаєте скучити один за одним, у вас сталося щось цікаве, чим хочеться поділитися, або прийшла думка, яку варто обговорити. У результаті – є дві задоволені, спокійні, радісні людини, які розуміють і приймають потреби один одного, а це робить вас ближче.
Дар’я Бура
Tags: робота, роздуми
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments